Эй, людишки, сегодня я хочу рассказать вам о самом незабываемом переживании в моей жизни. Это всего лишь история из моей жизни наркомана.
Все началось с того, что мне захотелось попробовать новые закладки. Я достал свой смартфон и начал искать информацию в сети, какие супер-штуки можно найти. И тут я наткнулся на обзоры шишек марихуаны на TikTok. Да-да, именно на TikTok, где все молодые и крутые делают всякие странные танцы и прочие шуточки.
Мне стало интересно, как это вдуться наркотиками и при этом сумасшедше стримить свои эмоции. Поддавшись своей ненасытности, я решил попробовать эту идею на практике.
Так что, закупившись марихуаной, которую я дальше буду называть просто мj, я устроил прямой эфир на своей странице в TikTok. Началось все весело и беззаботно, пока я пытался собрать аудиторию на своем стриме. Но с течением времени все стало намного интереснее.
Я вдулся на полную катушку и начал делиться своими впечатлениями в прямом эфире. Меня охватывала настоящая эйфория, и я чувствовал себя на вершине мира. В то время, как я торчал на своем потрясающем стриме, забывая о существовании реального мира, моя аудитория росла с каждой минутой.
Но вскоре я понял, что не могу остановиться. Мj начала брать верх над мной, и я стал все больше и больше выпилывать свою нормальную жизнь. Мне казалось, что ничто не может меня остановить, ведь я был неуязвимым наркоманом-стримером. Моя жизнь стала похожа на страшный фильм ужасов, где вместо кровожадных маньяков я оказался заточенным в ловушке наркотиков.
Все началось с того, что я начал экспериментировать с другими наркотиками, такими как героинчик и оксики. Это было как погружение в безумный мир, где реальность смешивалась с фантазиями, а я торчал на дне этой бездны.
Часто на стриме я поделился своими впечатлениями о мухоморчиках, которые я предпочитал принимать вместе с mj. Мой жизненный путь превратился в непрерывный цикл поиска новых ощущений и исчезновения в мире наркотиков. Мой TikTok уже давно не был заполнен весельем и креативностью, а стал свидетельством моего падения. Я создавал блоки-стримы, полные безумия и бессмыслицы. И каждый следующий стрим, каждая новая публикация в TikTok становилась все больше и больше доказательством моего падения.
В результате я полностью выпилил все отношения с реальным миром и забыл о своих реальных друзьях и семье. Мне казалось, что я вполне счастлив, живя в своей вымышленной реальности, где единственными моими друзьями были наркотики и нереальные лайки в TikTok. Я понял, что я обречен жить внутри заваленного стенками психического тюремного мира, если не остановлюсь. Я решился на то, чтобы сделать шаг к изменениям и к выходу из этой бездны.
Сейчас я не могу сказать, что я полностью оправился от своих прежних привычек. Но я стараюсь каждый день выбирать здоровье и свободу над дурными привычками. Выбирайте свое будущее, свои мечты и свою судьбу. И помните, что настоящая жизнь намного ярче и интереснее, чем бесконечные стримы и наркотический эйфория.
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...